Лікування за кордоном у 2026 році залишається окремою державною програмою, а не загальним правом кожного пацієнта. Дорогу оплачує держава лише тоді, коли в українських лікарнях немає потрібного обладнання, фахівця чи методу. Саме тому перше, з чого починається шлях пацієнта, — це не пошук клініки у Польщі чи Ізраїлі, а направлення від МОЗ. Далі розкажемо, хто саме має право на таку поїздку, які документи реально готують у 2026 році, і де в процесі найчастіше помиляються.
У статті нижче — покроковий маршрут пацієнта: від рішення лікарської комісії до перетину кордону. Це не універсальна інструкція, а робоча схема, яку зараз застосовують у Міністерстві охорони здоров’я та у профільних клініках, що приймають українців у межах міжнародних угод.
За кордоном: що це за програма і для кого працює
Програма медичної евакуації та лікування за кордоном діє в Україні ще з 2022 року, але її правила регулярно оновлюються. Станом на 2026 рік право на такий маршрут мають пацієнти, яким в Україні не можуть надати необхідну медичну допомогу. Це стосується складних онкологічних операцій, важких опіків, рідкісних кардіохірургічних втручань, реконструктивної хірургії після поранень, а також частини неонатальних випадків. Простими словами: якщо вітчизняна лікарня підтверджує, що допомогти не може, держава бере на себе транспортування і лікування у партнерській клініці в ЄС або в іншій країні, з якою підписаний меморандум.
Програма не покриває планових операцій, стоматології, естетичної медицини, допомоги при хронічних захворюваннях у стадії ремісії або лікування, яке в Україні доступне, просто довше чекати. Це перше, що варто врахувати, перш ніж збирати документи: якщо ваш випадок можна вирішити у Києві, Львові чи Дніпрі з чергою до трьох місяців, направлення за кордон, швидше за все, не підпишуть.
З практичного боку, маршрут пацієнта виглядає так: лікар ставить діагноз і встановлює, що необхідне лікування в Україні неможливе; медичний заклад подає пакет документів до МОЗ; міністерство перевіряє документи і передає їх до однієї з країн-партнерів; іноземна клініка дає згоду і підтверджує вартість; МОЗ оформлює направлення і бере на себе логістику. На практиці це може тривати від трьох тижнів до кількох місяців — все залежить від складності випадку і завантаженості клінік-партнерів.
У цьому матеріалі ми зосередимось саме на офіційному механізмі, тому що саме через нього проходить більшість реальних кейсів. Приватні поїздки на лікування за власний кошт — це інша історія, яка не потребує направлення МОЗ і регулюється звичайними туристичними або медичними візами.
Хто ухвалює рішення і які документи готують
Ключовий гравець — це не пацієнт і не страхова компанія, а лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) того закладу, де пацієнт спостерігається. Саме вона складає висновок, що в Україні немає можливості надати необхідну медичну допомогу. Без цього висновку МОЗ навіть не розглядатиме пакет документів. Тому перший крок, який варто зробити, — звернутися до профільного відділення свого медзакладу і попросити, щоб питання винесли на ЛКК.
Другий учасник процесу — це Міністерство охорони здоров’я, а саме департамент, який займається медичною евакуацією. Міністерство перевіряє висновок ЛКК, медичні підтверджуючі документи, відсутність аналогічного лікування в Україні, і лише після цього передає запит до іноземної клініки. У 2026 році в МОЗ наголошують: рішення про направлення ухвалюється виключно за медичними критеріями, а не за побажаннями пацієнта чи родини.
Третій учасник — іноземна клініка, яка фактично приймає пацієнта. Вона ж називає остаточну вартість і терміни лікування. Саме від неї залежить, чи буде пацієнт прийнятий у Польщі, Німеччині, Литві, Ізраїлі чи іншій країні. Держава заздалегідь не обирає клініку: вона лише узгоджує варіант, який реально готовий прийняти людину у вказані терміни.
Четвертий — пацієнт і його родина. Вони не впливають на маршрут, але мають зібрати повний пакет документів, вчасно прибути до пункту евакуації, оформити закордонний паспорт і підписати згоду на лікування. Тут найчастіше і виникають затримки: відсутній закордонний паспорт, застарілі аналізи, неповна виписка. Нижче — таблиця, яка показує, хто за що відповідає і на якому етапі можна щось контролювати.
| Етап | Що відбувається | Хто відповідає | Скільки триває у 2026 році |
|---|---|---|---|
| Діагностика і висновок ЛКК | Лікарі підтверджують діагноз і неможливість лікування в Україні | Профільний медзаклад | 1–3 тижні |
| Подання пакета до МОЗ | Збираються медичні документи, переклади, висновок ЛКК | Медзаклад і пацієнт | 3–7 днів |
| Розгляд у МОЗ і пошук клініки | Міністерство перевіряє документи і направляє запит за кордон | МОЗ | 2–4 тижні |
| Погодження з іноземною клінікою | Клініка підтверджує можливість прийому і вартість | Клініка-партнер | 1–4 тижні |
| Оформлення направлення і логістика | МОЗ оформлює документи, транспортування, супровід | МОЗ і підрядники | 3–10 днів |
| Лікування за кордоном | Пацієнт проходить лікування у партнерській клініці | Іноземна клініка | Залежить від діагнозу |
Як видно з таблиці, від моменту першого звернення до вильоту може минути півтора–три місяці. У складних випадках — більше. Це нормально, тому що валідація медичних документів, пошук вільного слоту у клініці і узгодження вартості займають час. У 2026 році МОЗ додатково запровадив окремий реєстр пацієнтів, який дозволяє відстежувати статус кожної заявки в онлайн-режимі. Завдяки цьому зникла практика “завислих” справ без зворотного зв’язку.
Як працює програма евакуації і хто реально їде за кордон
Програма медичної евакуації — це суміжний механізм, який часто плутають із направленням на лікування. Евакуація — це транспортування пацієнта у критичному стані туди, де йому зможуть надати допомогу. Направлення на лікування — це вже плановий процес, коли стан стабілізовано, але потрібна складна операція або курс терапії, який в Україні провести неможливо.
За даними Міністерства охорони здоров’я, у 2024–2025 роках через обидва механізми пройшли десятки тисяч українців. Найбільше — пацієнти з мінно-вибуховою травмою, онкологічні хворі, діти з вродженими вадами серця, поранені з ураженнями нервової системи. Переважна більшість з них проходить лікування у Польщі, Німеччині, Литві, Чехії, частково — у скандинавських країнах. Ізраїль приймає окремі категорії пацієнтів за двосторонніми угодами.
З практичного боку, у 2026 році пацієнт або його законний представник підписує інформовану згоду на лікування за кордоном. Без цього документа виїзд неможливий, навіть якщо всі медичні папери вже узгоджені. Тому перед подачею документів варто обговорити з родиною всі нюанси: чи готовий пацієнт летіти, чи є супроводжуючий, чи потрібен перекладач, чи готовий пацієнт залишитися в іноземній клініці на строк, який може бути довшим за початковий план.
Паралельно з медичними питаннями вирішують суто побутові. Закордонний паспорт має бути дійсним ще мінімум шість місяців після передбачуваної дати повернення. Для дитини до 16 років, яка їде з одним із батьків, нотаріальний дозвіл другого з батьків оформлюють заздалегідь. Якщо пацієнт — дорослий, який не може пересуватися самостійно, у дорогу додають супроводжуючого, якого також оформлює МОЗ. Це, до речі, один із найчастіших приводів для затримки: родина дізнається про необхідність супроводу вже після узгодження клініки, і це зсуває дату вильоту.
Серед практичних порад, які реально допомагають прискорити процес:
- заздалегідь перевірити термін дії закордонного паспорта і стан фотографії у ньому — це банально, але саме на це припадає левова частка затримок;
- зібрати повний пакет медичних документів в одному місці: виписки, результати КТ і МРТ, гістологічні висновки, перекладені на англійську;
- уточнити у лікаря, чи є потреба у повторних аналізах, бо вік результатів часто обмежений 30–60 днями;
- тримати контакт із відповідальним координатором у МОЗ, а не чекати “листа з міністерства” — телефонувати й уточнювати статус заявки.
Окремий момент — фінансування. У 2026 році держава повністю оплачує вартість лікування, транспортування і перебування у клініці. Витрати на супроводжуючого — переліт, проживання у готелі, харчування поза лікарнею — або включені у пакет, або компенсуються частково, залежно від країни. Це варто уточнювати ще до вильоту, щоб уникнути непорозумінь уже на місці. Детальніше про правила фінансування і супроводу — на сторінці Лікування за кордоном у вітчизняній Вікіпедії — там зібрано базові правові підвалини і посилання на чинні нормативні акти.
Внутрішні правила відбору: що має відповідати ваш випадок
Окремий блок питань — це критерії відбору. Їх не публікують у вигляді єдиного відкритого списку, але за результатами роботи програми у 2024–2025 роках можна виділити сталі принципи. По-перше, лікування за кордоном розглядають лише тоді, коли в Україні немає відповідного обладнання, фахівця або методу. Просто бажання отримати “кращу” медицину не є підставою для направлення.
По-друге, у пріоритеті — випадки, де рахунок іде на тижні, а не на роки. Це означає, що пацієнти з гострими станами, прогресуючими онкологічними захворюваннями, важкими травмами після ДТП або поранень мають вищий шанс на швидкий розгляд. Пацієнти з хронічними захворюваннями у стабільній фазі зазвичай залишаються в Україні і проходять лікування у вітчизняних закладах.
По-третє, значення має вік і загальний стан. Деякі операції за кордоном вимагають, щоб пацієнт міг перенести тривалий переліт і реабілітацію. Лікарсько-консультативна комісія оцінює і це. Якщо пацієнт занадто слабкий для транспортування, спочатку стабілізують його стан, і лише після цього повертаються до питання направлення.
По-четверте, обов’язково враховують наявність супроводу. Дитину до 18 років має супроводжувати хоча б один із батьків або законний опікун. Дорослому пацієнту з обмеженою мобільністю призначають супроводжуючого — це може бути родич або медичний працівник, який їде разом з ним. Відсутність супроводу може стати підставою для відстрочки, тому родину підключають до процесу ще на етапі збору документів.
У цьому контексті корисно розуміти і логіку роботи комісії. Вона не змагається з пацієнтом у бажанні відправити його за кордон — навпаки, вона шукає підстави для відмови, якщо випадок можна вирішити в Україні. Тому підготовка документів має бути бездоганною: повна виписка, чітка хронологія лікування, всі попередні операції, всі результати обстежень, переклади. Якщо хоча б один документ відсутній, заявка повертається на доопрацювання і втрачається час.
Якщо коротко: щоб пройти відбір, потрібні три речі — медичний висновок про неможливість лікування в Україні, повний пакет документів і готовність родини до переїзду на строк від кількох тижнів до кількох місяців. Все інше — питання логістики, яку бере на себе держава.
Що входить у вартість і які витрати несе пацієнт
Державне фінансування у 2026 році покриває медичні послуги, перебування у стаціонарі, операційне втручання, медикаменти, які надає клініка, а також транспортування пацієнта з України до клініки і назад. Додатково оплачують послуги перекладача, якщо клініка не має у штаті україномовного персоналу. Усе це входить у єдиний пакет, який МОЗ узгоджує з іноземним партнером.
Витрати, які зазвичай лишаються на пацієнта або родину, — це мобільний зв’язок, особисті речі, додаткове харчування поза лікарнею, а також побутові дрібниці. Якщо супроводжуючий їде разом із пацієнтом, його переліт і проживання у готелі поруч із клінікою оплачують або повністю, або частково, залежно від країни. Це варто уточнювати ще до вильоту, щоб не опинитися у ситуації, коли родина живе у дорогому європейському місті без чіткого бюджету.
Окрема стаття витрат — реабілітація. Якщо після основного лікування пацієнт потребує тривалого відновлення, частину курсів можуть перенести в Україну. Але первинну реабілітацію зазвичай проводять там, де було лікування. Це питання узгоджують ще на етапі підписання договору з клінікою, і від нього залежить, скільки часу родина проведе за кордоном.
Ще один нюанс — медикаменти, які пацієнт приймав в Україні. Не всі з них доступні у країні перебування, і не всі їх можна ввозити без рецепта. Тому перед від’їздом варто скласти список ліків, узгодити його з лікарем і заздалегідь отримати дозвіл на ввезення, якщо препарат входить у категорію контрольованих. Це особливо актуально для пацієнтів з онкологічними діагнозами, де заміна препарату неможлива.
На практиці найбільше фінансових сюрпризів виникає не під час лікування, а після повернення додому. Пацієнти часто потребують продовження терапії, реабілітації, додаткових обстежень, і ці витрати вже не входять у пакет. Тому варто ще на етапі підготовки обговорити з лікарем подальший план і дізнатися, які з наступних етапів реально пройти в Україні, а що доведеться робити у приватному порядку.
Як контролювати процес і не зривати дедлайни
Програма медичного направлення побудована так, що пацієнт не залишається наодинці з бюрократією, але і пасивно чекати теж не виходить. Ключовий інструмент контролю — це персональний координатор у МОЗ, якого призначають одразу після реєстрації заявки. Саме до нього варто телефонувати щотижня, щоб перевіряти статус. Це не надмірна наполегливість, а нормальна практика: у 2026 році у міністерстві наголошують, що дзвінки від пацієнтів прискорюють опрацювання справи.
Другий інструмент — це реєстр пацієнтів, який працює в онлайн-режимі. У ньому видно, на якому етапі перебуває заявка, які документи отримані, що очікує на розгляд. Якщо в реєстрі з’являється статус “потрібне уточнення”, варто реагувати того ж дня, бо будь-яка затримка з боку пацієнта зупиняє увесь ланцюг.
Третій інструмент — це прямі контакти з клінікою-партнером. Після того, як МОЗ узгодив клініку, у пацієнта з’являється куратор на місці, який відповідає за логістику, переклади і взаємодію з лікарями. До нього теж варто звертатися з усіма питаннями: від дати операції до правил внутрішнього розпорядку стаціонару.
Четвертий інструмент — це волонтерські організації, які супроводжують пацієнтів у дорозі. Вони допомагають із трансфером, зустрічають у аеропорту, допомагають із побутом. Координати таких організацій можна отримати у соціальних службах при медзакладах або безпосередньо у МОЗ. Працювати з ними варто паралельно з офіційним маршрутом, а не замість нього.
Якщо ж пацієнт або родина відчувають, що процес затягнувся без пояснень, є два дієвих механізми: звернення до громадської приймальні МОЗ і звернення до Уповноваженого з прав людини. Обидва канали реально працюють, і в 2025–2026 роках саме через них вдалося прискорити десятки справ, які “висіли” у міністерстві без руху.
Наостанок, про терміни: у 2026 році середній час від подання документів до вильоту — 6–10 тижнів. У складних випадках — до 16 тижнів. Якщо ваш випадок потребує швидшого реагування, про це варто повідомити комісію окремо і підкріпити медичними аргументами. Емоційні аргументи, як правило, не спрацьовують: комісія реагує на чіткі медичні факти, а не на прохання родини.
Що змінилось у 2026–2026 роках і до чого готуватися
Найпомітніша зміна — це цифровізація. У 2025 році МОЗ запустив оновлений реєстр пацієнтів, який дозволяє у реальному часі бачити статус заявки. У 2026 році до нього додали модуль автоматичних нагадувань про прострочені аналізи і прострочені документи. Це знизило кількість повернень на доопрацювання майже вдвічі, але вимагає від пацієнта стабільного інтернет-зв’язку і вчасної реакції на повідомлення.
Друга зміна — це розширення переліку країн-партнерів. У 2025 році до програми приєдналися нові клініки у Литві, Чехії, Польщі та Данії. Це дало змогу скоротити середній час очікування на 2–3 тижні, особливо у складних кардіохірургічних і нейрохірургічних випадках. Перелік клінік-партнерів не публікують у відкритому доступі, але пацієнт дізнається про конкретну клініку одразу після узгодження його заявки.
Третя зміна — це впорядкування фінансування. У 2026 році МОЗ перейшов на єдиний пакетний договір з іноземними клініками. Це означає, що пацієнт більше не стикається з ситуаціями, коли одна операція оплачена, а супутня процедура — ні. Все, що входить у план лікування, узгоджене у єдиному кошторисі і підписується до початку терапії. Це суттєво знизило кількість фінансових конфліктів на місці.
Четверта зміна стосується реабілітації. У 2025 році з’явився окремий модуль програми, який відповідає за подальше відновлення пацієнта після повернення в Україну. Це означає, що людина, яка пройшла, наприклад, протезування за кордоном, отримує чіткий план реабілітації вдома — із переліком установ, фахівців і орієнтовними термінами. Це одна з небагатьох частин системи, яка реально працює без затримок.
На цьому тлі є речі, які поки не змінилися. Наприклад, програма й далі не покриває планових стоматологічних втручань, естетичної медицини, допомоги при хронічних захворюваннях у стадії ремісії, експериментальних методів лікування, які ще не ввійшли у клінічну практику. Це варто враховувати, щоб не витрачати час на марні заявки. Якщо ваш випадок не входить у перелік медично обґрунтованих підстав, лікар одразу про це попередить.
У ширшому сенсі уся програма лікування за кордоном у 2026 році — це спроба поєднати державну бюрократію з європейськими клінічними протоколами. Працює не ідеально, але значно краще, ніж у 2022–2023 роках, коли маршрути пацієнтів будувалися майже вручну. Головне, що варто зробити пацієнту або родині, — тримати руку на пульсі процесу, не зволікати з документами і чесно відповідати на запити комісії.
Правові підвалини і захист пацієнта
Програма медичного направлення за кордон регулюється низкою нормативних актів, зокрема постановами Кабінету Міністрів і наказами Міністерства охорони здоров’я. У 2026 році вони доповнені окремими положеннями про медичну евакуацію, які чітко розмежовують поняття “евакуація” і “направлення на лікування”. Це зроблено для того, щоб уникнути плутанини, яка існувала у 2022–2023 роках.
З погляду захисту прав пацієнта, ключовим документом залишається інформована згода. Без неї жодна клініка не має права розпочати лікування. У цьому ж документі зазвичай прописують право пацієнта на переклад, на повну інформацію про план лікування і на доступ до медичної документації. Це працює і в Україні, і за кордоном, тому підписувати цей документ варто лише після того, як пацієнт або його представник повністю розуміє, що саме планується.
У контексті міжнародних угод Україна має двосторонні меморандуми з низкою європейських країн. Це означає, що лікування українських пацієнтів там регулюється не лише національним законодавством країни перебування, а й окремими угодами. На практиці це дає змогу уникнути бюрократичних зволікань, які виникають у звичайних медичних туристів. Для пацієнта це означає, що більшість питань — від перекладу документів до фінансування — вирішуються у межах єдиного процесу.
Важливий нюанс стосується мови. Більшість європейських клінік, які приймають українців, мають у штаті україномовних координаторів або постійних перекладачів. Але не всі. Тому ще до прибуття у клініку варто уточнити, якою мовою буде вестися комунікація і чи можна запросити перекладача. Це особливо актуально для пацієнтів, які не володіють англійською або польською.
Окремо варто сказати про відповідальність клініки. Якщо під час лікування стався інцидент або пацієнт вважає, що його права порушено, він може звернутися одразу до трьох інстанцій: керівництва клініки, консульських служб України за кордоном і МОЗ. Усі три канали реально працюють, і в 2025–2026 роках саме через них вдалося врегулювати кілька гучних справ. Тому знати свої права і не боятися їх використовувати — це частина процесу, а не його порушення.
Якщо говорити про реальні гарантії, то програма лікування за кордоном у 2026 році дає пацієнту три ключові речі: чіткий маршрут, прозоре фінансування і юридичний захист на кожному етапі. Це не робить процес швидшим, але робить його передбачуваним, що для пацієнта і його родини часто важливіше за швидкість.
Як підготуватися до поїздки і що взяти з собою
Підготовка до виїзду — це окремий етап, який починається відразу після підтвердження направлення. Перше, що варто зробити, — це зібрати так звану “дорожню аптечку пацієнта”. До неї входять усі препарати, які пацієнт приймає, з рецептами і нотаріально завіреним перекладом. Якщо препарат рідкісний, варто взяти подвійний запас на випадок затримки рейсу.
Друге — це документи. Закордонний паспорт, копія направлення МОЗ, медична виписка англійською мовою, страховий поліс, контакти клініки і координатора. Усе це краще тримати і в паперовому вигляді, і в електронному — наприклад, у хмарі з відкритим доступом для родини. Якщо пацієнт летить у супроводі, копії всіх документів мають бути і в супроводжуючого.
Третє — це зв’язок. Перед виїздом варто оформити роумінг або придбати європейську SIM-карту. Деякі клініки надають SIM-карту своїм пацієнтам, але це не правило. Стабільний зв’язок потрібен як для зв’язку з родиною, так і для комунікації з клінікою і МОЗ.
Четверте — це побутові речі. Лікарня за кордоном зазвичай забезпечує пацієнта постільною білизною, харчуванням і базовими засобами гігієни. Але варто взяти з собою зручний одяг, тапочки, зарядні пристрої, адаптери для розеток, улюблену чашку або подушку — дрібниці, які роблять перебування у стаціонарі комфортнішим. Для супроводжуючого важливо взяти все, що потрібно для самостійного проживання поза лікарнею, адже їжа і проживання в готелі зазвичай не входять у пакет.
П’яте — це психологічна підготовка. Лікування за кордоном — це стрес навіть для дорослої людини. Пацієнт потрапляє у незнайоме середовище, іншу мову, інший клімат. Підтримка родини у цей момент — це не менш важливий ресурс, ніж медикаменти. Тому варто заздалегідь обговорити з рідними, хто зможе бути поруч, як часто можна телефонувати додому, і що робити у разі погіршення стану. Усе це знижує рівень тривоги і допомагає зосередитися на лікуванні.
Наостанок, про повернення. Коли курс лікування завершено, пацієнт проходить контрольне обстеження і отримує виписку. У цій виписці — детальний опис усіх процедур, рекомендації щодо подальшої терапії, перелік ліків, які потрібно приймати вдома, і план реабілітації. Цю виписку варто перекласти українською і передати своєму лікарю одразу після повернення. Це дозволить уникнути дублювання обстежень і прискорить подальше лікування в Україні.
Часті запитання (FAQ)
Хто має право на лікування за кордоном у 2026 році?
Право на направлення за кордон мають пацієнти, яким в Україні не можуть надати необхідну медичну допомогу через відсутність обладнання, фахівця або методу. Рішення ухвалює лікарсько-консультативна комісія медзакладу і підтверджує Міністерство охорони здоров’я.
Скільки часу займає оформлення направлення?
У середньому — від 6 до 10 тижнів від подання пакета документів до вильоту. У складних випадках процес може тривати до 16 тижнів. Швидкість залежить від діагнозу, наявності вільних слотів у клініках-партнерах і стану документів пацієнта.
Чи оплачує держава переліт і проживання супроводжуючого?
Так, у більшості випадків держава оплачує переліт супроводжуючого і його проживання у готелі поруч із клінікою. Обсяг фінансування залежить від країни перебування і конкретного пакета, який узгоджує МОЗ. Деталі варто уточнювати ще до вильоту.
Чи можна вибрати клініку самостійно?
Ні. Клініку підбирає Міністерство охорони здоров’я разом з іноземними партнерами за медичними критеріями. Пацієнт дізнається про конкретну клініку лише після узгодження його заявки. Це зроблено для того, щоб уникнути випадків, коли пацієнт самостійно обирає заклад, який не може прийняти його у вказані терміни.
Що робити, якщо заявка “зависла” у МОЗ?
У 2026 році працює онлайн-реєстр пацієнтів, де видно статус кожної заявки. Якщо статус не оновлюється понад два тижні, варто зателефонувати персональному координатору. Якщо це не допомагає — звернутися до громадської приймальні МОЗ або до Уповноваженого з прав людини.
Чи можна їхати на лікування за кордон власним коштом без направлення?
Так, але це вже не державна програма, а приватна поїздка. У такому разі пацієнт сам обирає клініку, сам оплачує лікування і сам оформлює медичну або туристичну візу. Державна програма і приватна поїздка — це два різні маршрути, які не варто плутати.
Які документи потрібні для виїзду дитини з одним із батьків?
Для дитини до 16 років, яка їде з одним із батьків, оформлюють нотаріальний дозвіл другого з батьків на виїзд і тимчасове проживання за кордоном. Без цього документа прикордонна служба не випустить дитину. Дозвіл перекладають на мову країни перебування і завіряють апостилем.
Чи можна повернутися в Україну раніше, ніж передбачає план лікування?
Так, але тільки за медичними показаннями і за погодженням з клінікою. Рішення про дострокове повернення ухвалює лікар у клініці і підтверджує МОЗ. У такому разі транспортування додому також організовує держава.
Що відбувається після повернення в Україну?
Пацієнт отримує виписку від іноземної клініки, яку перекладають українською. Далі лікування продовжується у вітчизняному медзакладі, який подавав документи на направлення. У 2025–2026 роках діє окремий модуль реабілітації, який дозволяє отримати план відновлення одразу після повернення.
Чи є ризик, що напрямок тимчасово закриють?
У 2026 році програма медичного направлення працює у штатному режимі. Тимчасові паузи можливі лише у разі форс-мажорних обставин у країнах-партнерах. У таких випадках МОЗ перерозподіляє заявки на інші клініки і повідомляє пацієнтів через персонального координатора.
Лікування за кордоном у 2026 році — це робочий механізм, який дозволяє отримати допомогу там, де в Україні її надати не можуть. Головне — зібрати повний пакет документів, тримати контакт із МОЗ і не зволікати з реакцією на запити комісії. Якщо випадок підпадає під медичні критерії, держава бере на себе все: від перельоту до операції. Решту — координацію, докупи і терпіння — вже додає родина.
